Про те, що до школи дитину треба готувати, знають усі. А от про те, що і до вступу в дошкільний навчальний заклад малюка треба теж готувати, багато хто з батьків не здогадується. В інших випадках це питання починає хвилювати батьків занадто пізно – коли вони безпосередньо вже з тикаються з труднощами звикання (адаптації) дитини до нових умов, або коли до першого відвідання дитячого садка залишається всього кілька днів. Між тим, якщо малюка не готувати заздалегідь до цієї важливої в його житті події, це може призвести до неприємних і навіть тяжких наслідків.

Науковці доводять, що вступ малюка до дитячого садка в усіх випадках супроводжується для нього психологічними труднощами, адже він має пристосуватися до нових умов (адаптуватися), виробити нові для себе форми поведінки. Дитина вперше залишається без рідних, тому в неї настає стан страху, відбувається психічне перенапруження, що призводить до змін в роботі різних систем організму. В цей час більшість дітей перебуває у стані стресу. Як результат – вони слабнуть, у них знижується опірність до мікробної та вірусної флори, вони починають хворіти. Отже, ствердження частини мам: «Віддала дитину до дитячого садка і вона почала хворіти!» – є наслідком не поганого догляду з боку персоналу дошкільної установи, а в більшості випадків - наслідком відсутності належної підготовки самого малюка до вступу в дитячий садок.

·        Чому одні діти звикають до нових умов швидко і легко, а інші – довго і важко?

·        Як саме потрібно готувати дитину до вступу в дитячий садок?

·        Що слід робити вдома, щоб малюк не хворів після перших днів відвідування дошкільного навчального закладу?

·        Чому не можна залишати його на цілий день у перші дні відвідування групи?

·        Чому частина дітей починає хворіти одразу ж після вступу в дитячий садок?

Відповіді на ці та інші запитання, гадаємо, зацікавлять багатьох батьків, які виховують маленьких дітей.

1. Адаптація легкого ступеню (триває до 1 місяця)– прояв тимчасового негативного емоційного стану. В цей час дитина погано спить, у неї знижується апетит, вона неохоче вступає в контакт з дітьми. У малюка може з’явитися нежить. Протягом першого місяця після вступу дитини в дитячий садок усі ці прояви зникають.

2. Адаптація середнього ступеню (тривалість від 1 до 2 місяців) – нормалізація емоційного стану дитини триває більше місяця. Як правило, після вступу в дитячий садок дитина хворіє на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7-10 днів і завершується без ускладнень.

3.Адаптація важкого ступеню - характеризується дуже тривалим перебігом (до 6 місяців і більше). В цьому випадку дитина переносить повторні захворювання, що часто мають ускладнення. У неї можуть спостерігатися стійкі порушення поведінки (наприклад, спить тільки сидячи, ховається під ліжко, у шафу для одягу, намагається втекти, відмовляється від прогулянок тощо). Бувають випадки, коли такі діти відмовляються їсти в дитячому садку – іноді протягом 6-8 місяців! Цей вид адаптації негативно впливає на розвиток малюка і стан його здоров’я. Тому, щоб не допустити важкої адаптації, важливим завданням батьків є якісна підготовка власної дитини до в ступу в дитячий садок.

Зміцнювати здоров’я і привчати малюка до режиму дня необхідно з перших днів його життя. Ні в якому разі не можна перегрівати дитину! Візьміть собі за правило щоденні прогулянки з дитиною - двічі на день (після сніданку та полуденку) за умови будь-якої погоди. Виключення становлять проливний дощ, сильний і поривчастий вітер та занадто низька для дитини температура повітря (нижче –150С). Рухливі ігри, фізичні вправи, свіже повітря – все це сприятиме зміцненню здоров’я дитини, попередить простудні захворювання, знизить вірогідність їх виникнення під час адаптаційного періоду.

Дуже важливо привчати малюка до різноманітного харчування (молочні, овочеві, м’ясні страви). Адже в дитячому садку, наприклад, обід складається з кількох страв. До того ж меню щодня змінюється. Радимо мамам заздалегідь ознайомитися з меню дитячого садка і готувати схожі страви вдома. Якщо дитину годували перетертими стравами, слід поступово підготувати її до вживання твердої їжі. Лише за цих умов ваш малюк легше реагуватиме на зміни в харчуванні, коли почне відвідувати дошкільний заклад. Необхідно навчити дитину їсти самостійно (з 1,5 року), пити з чашки, мити руки, користуватися горщиком, самостійно гратися іграшкою. Якщо малюк вдома зазвичай засинає за умови колисання і з соскою, до вступу в дитячий садок від цього його треба поступово відучити.

Все, про що йшлося вище – надзвичайно важливо, однак не найголовніше у підготовці дитини до вступу в дошкільний заклад. Наукові дослідження останніх років доводять найсуттєвішу важливість ще одного фактора – розвитку в дитини потреби у спілкуванні з іншими дорослими та дітьми, а також цілеспрямоване формування у неї навичок спілкування.

Деякі батьки часто обмежують коло спілкування власного малюка лише родичами. Такі мами і тата не звертають увагу дитини на інших людей або формують негативне ставлення до них: «Бачиш, оцей дядя зараз забере тебе!», «Не плач, а то зараз віддам тебе оцій тьоті!», тощо. Відсутність досвіду спілкування з іншими людьми, негативна оцінка часто призводять до небажання і невміння дитини встановлювати контакт з ними. Обмеження спілкування вузьким колом рідних негативно впливає на дитину при вступі в дошкільний навчальний заклад, зумовлює тривале й важке звикання до нього.

Батьки мають допомогти дитині якомога швидше подолати страх перед незнайомими дорослими, сприяти розвитку навичок спілкування з іншими дітьми. Для цього слід звертати увагу малюка до дій та поведінки інших людей, спонукати до встановлення контактів з ними: «Покажи тьоті(дяді) іграшку», «Дай погратися дівчинці лялькою» та ін.. Обов’язково похваліть дитину після цього. Якщо син чи донька у перші хвилини контакту знічується і ще більше притискується до мами чи тата, не наполягайте. Треба дати малюкові можливість освоїтися, роздивитися незнайомця, а потім знову спробувати знайти причину для спілкування. Необхідно навчити дитину, як звернутися до іншого хлопчика чи дівчинки, як поділитися іграшкою, як пожаліти того, хто плаче. Корисно запрошувати до себе на гостину інших дітей з мамами (татами), адже правила людських взаємин засвоюються набагато складніше й триваліше, ніж побутові правила. Діти, що звикли до спілкування з широким колом дорослих і дітей, потім легко вступають у контакт з вихователем дитячого садка, період адаптації у них проходить легше.

До дня першого відвідування дитиною дитячого садка батькам бажано зустрітися з вихователями групи, розповісти їм про всі звички, смаки і особливості поведінки малюка, про всі його уміння і досвід спілкування. Слід зауважити, що протягом місяця перед вступом в дошкільний заклад дитині забороняється робити будь-які щеплення, а в дошкільному закладі чергове профілактичне щеплення вперше дозволено робити лише після закінчення адаптаційного періоду (але не раніше, ніж через місяць після вступу дитини в дитячий садок).

Після оформлення медичних документів, бесід з вихователями ви нарешті приводите свого малюка в групу. В перші дні перебування у незнайомих умовах навіть кілька годин для нього є досить значним психічним навантаженням. Тому протягом першого тижня доцільно залишати дитину в групі лише протягом 1-3 години. Після цього дитину ще кілька днів залишають в дитячому садку лише до обіду.

Якщо малюк плаче вранці під час розлучення з батьками, не впадайте у відчай – коли ви підете, вихователь зуміє утішити і забавити його, а невдовзі все увійде в належний ритм. Цікаві заняття, іграшки, можливість гратися з іншими дітьми згодом зацікавлюють дитину і вона звикає до дитячого садка.

Шановні мами й тата! Готуйте дітей до вступу в дитячий садок правильно і заздалегідь – цим ви полегшите процес звикання своєї дитини до нових умов життя поза домівкою, збережете її здоров’я і свої нерви.

Адаптація – це, пристосування організму до нових обставин, а для дитини ЗДО –нновий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами. Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ:

1. Вік дитини. Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола. Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя. Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини. Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група - cюди належить більшість дітей. Вони різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ: голосно плачуть, кидаються на підлогу, дряпаються, кусаються, то просяться на руки, то біжать до дверей, нікого не чуючи. Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини, з новою енергією знову плакати. Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – кілька дітей, які після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені. У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися. Ці діти ледь стримують плач, сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть. Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими. Протягом дня розповідають дорослому все, що знають. Із задоволенням демонструють свої вміння: самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні), на більше у дітей не вистачає обсягу інформації. Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, вони впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини. Малюк з великої сім»ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку. Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно: лазить, хоч і вміє ходити; замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка. Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко, швидко. Інший малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці; шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію. Хворобливим, сором'язливим дітям необхідно всередині тижня влаштовувати вихідний. Але слід пам'ятати, що тривалі перерви затримують і ускладнюють період адаптації. Під час адаптаційного періоду важливо створити в домі спокійну обстановку, з розумінням ставитися до безпідставного вередування малюка, більше гуляти з ним, пропонувати зняти емоційне напруження активними рухами, цікавою діяльністю. Слід раніше укладати дітей спати після теплої ванни. У цей період треба менше ходити в гості, рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями. Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

1.Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани – плач, капризування, плаксивість, тривала депресія, апатія, байдужість, знижений настрій, немотивовані напади гніву; високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку 9 страх смерті притаманний дитя 6-7 років, але наявний у 2-3 річної дитини); високий рівень загальної ситуативної тривожності; висока конфліктність з оточуючими, зокрема з дітьми.

2.Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

3.Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різни х людей.

4.Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

5.Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

6.Занижена комунікабельність дитини ( їй важко в ступити в контакт із незнайомими людьми).

7.Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

8.Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

9.Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.

10.Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).

11.Зниження або підвищення апетиту.

12.Проблеми зі сном (аж до безсоння).

13.Небажання відвідувати ЗДО.

1.Бажання йти до дитячого садка.

2.Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

3.Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

4.Висока комунікабельність дитини.

5.Висока пізнавальна діяльність та активність.

6.Активна ігрова діяльність.

7.Малюнки у світлих тонах.

8.Стабільність рухової активності – дитина рухлива.

9.Відсутність проблем зі сном, їжею.

1.У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.

2.Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

3.Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

4.Не загрожуйте дитині дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

5.Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

6.Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

7.Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

8.Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

9.Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

10.Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

11.Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

·        Недотримання в сім'ї режиму дня.

·        Застосування невірної методики годування дитини.

·        Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади).

·        Недостатній рівень психічного розвитку дитини.

·        Патологія вагітності та пологів.

·        Одноманітність життя та діяльності дитини.

·        Постійне перебування дитини під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

·        Хвороба.

·        Дефіцит спілкування з дорослими.

·        Відсутність умов для активної діяльності.

·        Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання).

·        Не задоволення органічних потреб дітей.

·        Стомлення.

1. Тривале перебування без сну.

2. Непосильне фізичне і розумове навантаження.

3. Хронічне недосипання.

4. Недотримання режиму.

5. Неправильна організація діяльності.

За місяць до того, як віддавати дитину в дитсадок:

1. Розповідайте про садочок, про те, що там роблять діти, як там все влаштовано.
2. Гуляйте поблизу дитсадка, наголошуючи, що скоро і ваш малюк туди ходитиме.
3. Відповідайте на всі запитання дитини тільки правду.
4. Приділіть досить уваги тому, щоб навчити дитину ділитися іграшками, обмінюватися іграшками, відстоювати своє. Наголошуйте на рызниці між особистими і спільними іграшками.

За тиждень до знаменної дати:

1. Сходіть з малюком в дитсадок на екскурсію, зайдіть в майбутню групу, познайомтесь з вихователькою.
2. Говоріть з вихователькою доброзичливо, ввічливо, щоб продемонструвати дитині, що з нею вона буде в безпеці.
3. Кожного дня нагадуйте дитині, що скоро (напр. наступного понеділка) вона піде в дитсадок.

Перший день в дитсадку:

1. Приведіть дитину в той час, коли вихованці гуляють на вулиці. Залишайтесь з дитиною увесь час, поки діти на прогулянці. Розмовляйте з вихователькою, намагайтесь спонукати дитину до самостійної гри з дітьми. Якщо ви привели дитину в групу, а не на прогулянку: мама повинна бути у вільному доступі для дитини, не залишайте малюка, будьте з ним. Перебування в садку не більше 2 годин.
2. Після закінчення прогулянки заберіть дитину додому, похваліть її за перший день в дитсадку. Влаштуйте вдома маленьке свято “Перший день в дитсадку”. Сходіть з малюком в кафе, або в парк, проведіть весело час разом.
3. Обов’язково говоріть протягом дня про те, що сьогодні знаменний день, а завтра ви теж підете в дитсадок.

Другий день в дитсадку:

1. Приводьте дитину в групу перед прогулянкою. Так, щоб малюк побув трохи в групі, а потім разом з усіма збирався і вийшов на вулицю. На цей раз залишайтесь дещо в стороні (в роздягалці, на відстані і.т.п.) Але все ще не залишайте малюка в садку, нікуди не йдіть. Тривалість перебування в дитсадку — 2 год. Якщо дитина виявить бажання побути довше, ніж в попередній день — можна, але не змушуйте до цього.
2. На шляху додому, зробіть щось приємне для малюка (купіть щось смачненьке, маленьку іграшку, погуляйте довше, сходіть на гойдалку і т.п.)
3. Вдома продовжуйте обговорювати з близькими, який малюк молодець — ВЖЕ ХОДИТЬ в дитсадок!

Третій день в дитсадку:

1. Цей раз приходьте зранку. Дивіться по дитині: варто залишити її в групі з вихователькою, а самій відлучитись. Але обов’язково скажіть: “Ти побудеш з вихователькою і дітками, а я піду в магазин, на збори батьків, на роботу, на зустріч і т.п., я повернусь, коли ви будете гуляти і заберу тебе”. Якщо ваш малюк дуже тривожний і не відпускає — не йдіть, але протягом першого тижня в садку намагайтесь домовитись із ним, щоб погодився.
2. Залишаючи дитину, при ній обміняйтеся номерами телефону з вихователькою. Наголосіть, що малюк може звертатится до виховательки, якщо захоче в туалет, пити або щось інше.
3. Приходьте за дитиною на прогулянку. Швидше за все, малюк захоче ще погратися з дітками. А можливо і пообідати. Тривалість перебування в садку регулюйте, зважаючи на бажання і настрій дитини. Якщо вона хоче залишитись на обід — прекрасно.

Перший тиждень в дитсадку:

1. Перший тиждень водимо дитину в садочок лише на півдня. На сон ще не залишаємо. Звичайно, якщо дитина сама проявить ініціативу — забороняти не потрібно!
2. Будь-які зміни в тривалості перебування дитини в садку повинні вноситися лише за згодою самої дитини.
3. Будь-яка ініціатива дитини залишитись на довше — повинна підтримуватися.
4. Хваліть малюка за те, що він пішов у садок, радійте разом з усіма близькими, що трапилася така подія!
5. Якщо правила садочку дозволяють, можна дати дитині з собою улюблену іграшку, щоб малюку було легше.
6. Створюйте позитивні емоції після відвідування садка, але з кожним днем зменшуйте інтенсивність. Якщо в перший день ви ходили разом на морозиво, катались на каруселях, відвідали зоопарк, то в останній день тижня досить просто купити дитині маленький презент (олівці, наклейки, печиво, улюблений фрукт)
7. Правильно реагуйте на почуття дитини. Якщо малюк плаче, не забороняйте і не заперечуйте його почуття. Скажіть, що ви розумієте, як йому сумно, важко без мами. Нехай відчує, що ви приймаєте його почуття, що вони нормальні.

Другий тиждень в дитсадку:

1. Тепер домовляйтеся з дитиною про те, щоб залишати її в групі до сну, а ви самі тим часом підете на роботу / у справах і т.п.
2. Приходьте за дитиною так, щоб вам доводилося трішки зачекати, поки закінчиться обід.
3. Хваліть словами за проведений день в дитсадку, уважно слухайте і співпереживайте дитині.
4. Протягом тижня говоріть дитині, що діти залишаються в дитсадку для денного відпочинку (сну), скажіть, що скоро і він (ваш малюк) теж буде залишатися на денний сон. Йому виділять його власне ліжечко, ви купите йому гарну піжамку, а забирати його будете одразу після сну. Він прокинеться, а ви уже його чекаєте!
5. В кінці тижня домовтеся з дитиною про те, щоб залишитися на денний сон. Прийдіть забирати дитину так, щоб довелося зачекати, поки вона прокинеться.
6. В кінці тижня влаштуйте невелике свято “Малюк ходить в дитсадок вже 2 тижні!”

Далі поступово збільшуйте тривалість перебування настільки, на скільки потрібно. Намагайтеся наполегливо переконувати, домовлятися з дитиною, щоб на це отримувати її згоду.

Пам’ятайте, якщо малюк пропускає дитсадочок більше, ніж 21 день, вам доведеться знову пройти всі кроки для адаптації. Можливо, це відбудеться дещо швидше, ніж в перший раз, але будьте готові до чергового “Першого разу в дитсадок”

Успішної вам адаптації!