Допомогти Вам грамотно оцінити розвиток дитини з урахуванням вікових особливостей і норм, надати необхідні рекомендації щодо психологічної готовності до навчання у школі, ігрової діяльності, створення умов для загартування і оздоровлення, ігрової діяльності, організації харчування дітей вдома у вирішенні цих питань допоможе робота нашого консультпункту.

       Дитячий садок - перший навчальний заклад для малюка

Питання про те, віддавати дитину до дитячого садка чи ні, чимало сучасних родин вирішують позитивно. Однак не всі батьки знають, як полегшити й оптимізувати складний період адаптації дитини до нових умов, і не всі зважають на те, що перебіг цього процесу залежить від їхньої позиції.

       Де починається соціалізація маленької дитини? Насамперед у родині. Але набагато ширше соціальний розвиток дитини відбувається у дитячому садку. Саме там вона набуває досвіду спілкування з незнайомими людьми - дорослими й дітьми, засвоює норми та правила поведінки, навчається жити у суспільстві. Від того, як пройде звикання дошкільника до нових умов, залежить його фізичний і психічний розвиток, подальша життєдіяльність у дитячому садку й родині. На жаль, нерідко цей процес протікає важко й болісно.

      Негативна емоційна реакція батьків на поведінку дитини в цей період часто ускладнює ситуацію. Не знаючи, як правильно реагувати на дитячі вередування й сльози, як ліпше вчинити, мама з татом не можуть допомогти своєму малюку.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

•    Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку. Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування. Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
•   Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
•   Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
•    Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
•   Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
•    Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
•    Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

-Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

- Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

- Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

- Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

- Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

- Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

ПРИЧИНИ ЗАТРИМКИ МОВЛЕННЯ

Перша причина

    Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовної діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом , поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те , що вона розуміє їх ; і не переймаючись потребою створення ситуації предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено і з розумінням слухає дорослого , то врешті-решт він заговорить. Це, найімовірніше , буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих , хто поруч із ним.

Друга причина

   Етап оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час лишається незмінним. Дорослі просто називають предмети та об`єкти , які викликають у неї інтерес , і зовсім не пояснюють їхні ознаки та властивості, не показують , як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі.

Третя причина

   Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовлене вий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом перших двох років. Вони не усвідомлюють , що суто емоційне спілкування (як вид діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу.

Четверта причина

    Велика кількість іграшок, яких у дитини стає деталі більше, захоплює її. Їй досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені і дорослі , вважаючи , що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.

П’ята причина

    Поява так званих дитячих слів цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м`язів її артикуляційного апарата ще не досконала,, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків мовлення. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху в знайомих та родичів, вживають це слово й у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звукомови.

Шоста причина

   «Зчитуючи» жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізується необхідність докладати мовленнєві зусилля.

Сьома причина

   Дорослі переважно здійснюють догляд за малюком, а мовленнєвому спілкуванню з ним не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції залишаються поза увагою й без відповіді, стимул до їх активізації та розвитку відсутній. Відтак збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.

   Восьма причина

        Телевізор –це хвороба цивілізації . Причина її –відсутність у батьків часу саме для вербального спілкування зі своїми дітьми.

        Мовне спілкування сім`ї обмежується і воно зводиться до звичних функціональних виразів: «Не затримуйся!», «Поспішай!», «Не чіпай!», та односкладних відповідей молодших: «Так» чи «Ні». Таким чином, відповідальність за розвиток дитини все більше передається електронній техніці. Багато батьків вважає, що в сучасному суспільстві потрібно якомога раніше використовувати, залучати для виховання дитини  сучасні інформаційні технології.

       Психологи Р. Грінфілд, І.Ют встановили, що регулярний перегляд телевізора навчає дітей особливого стилю розмови , а саме: діти не використовують  чітких посилань на предмет обговорення, мало пояснюють, вірячи в те , що співрозмовнику й так усе ясно. Спостерігається дивна ситуація -  у батьків з`являється більше вільного часу, але тим менше вони віддають його спілкуванню з дітьми.

    Мовленнєвий розвиток дитини - вагома складова і показник її психічного , розумового та емоційного розвитку. Недоліки та вади мовлення, які можуть виникнути в різні періоди дитинства, позначаються на інтелектуальному та комунікативному розвиткові, руйнують особистість , спричинюють соціальну незрілість.

10 порад батькам першокласника

Вже залишається зовсім небагато часу перед новим етапом в житті вашої дитини, коли вона  піде перший раз у перший клас. Від того, наскільки безболісно відбудеться цей перехід в нове життя, багато в чому залежатиме любов нелюбов вашої дитини до школи, а відповідно, і її шкільні успіхи.

1. НЕ  ПЕРЕВАНТАЖУЙТЕ  НОВОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ.

За час, що залишився, жодних «хвостів» ви не підтягнете. А якщо будете тиснути на дитину з читанням і рахунком, ви зможете викликати у неї негативні емоції з приводу школи. Звичайно, почитати трішки, порозв’язувати нескладні приклади можна, але все це повинно бути в ігровій, непримусовій формі. Крім того, дошкільникам доцільно по кілька разів читати одні й ті ж книжки. Вони, взнаючи  "матеріал", прагнуть підказати розповідачеві, що буде далі, виправляють, якщо він допустив неточність. Це виробляє в них активність, і тоді їм буде абсолютно нескладно вже на першому уроці висловити свою «дорослу» думку.

2. РОЗПОВІДАЙТЕ ПОЗИТИВНІ ІСТОРІЇ ЗІ СВОГО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ.

Важливо сформувати у майбутнього школяра позитивне ставлення  до школи. Якщо дитина хоче вчитися і упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов'язаний з новими правилами і розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно здоланий. Для цього частіше розповідайте своїй дитині цікаві історії зі свого шкільного життя.

3. НЕ РОБІТЬ АКЦЕНТ НА ОЦІНКАХ.

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають лякати: "Читай, а то двійки мені приноситимеш". Важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти взнаєш багато нового, у тебе з'являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на результаті та гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати, тим більше що в першому класі їх не ставлять.

4. НЕ ЛЯКАЙТЕ ШКОЛОЮ.

Ні в якому разі не ведіть при дитині розмови, що у нього «закінчилося дитинство», не жалійте його: мовляв, бідненький, починаються трудові будні. Навіть жартома не лякайте школою. Не варто при дитині також обговорювати майбутні витрати, засмучуючись про дорожнечу форми або канцтоварів.

5. КУПУЙТЕ ШКІЛЬНЕ ПРИЛАДДЯ РАЗОМ З ДИТИНОЮ.

Купувати портфель і все приладдя для школи потрібно з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай дитина сама  вибере собі пенал, ручки, олівці і лінійки, зошити з барвистим малюнком на обкладинці. Прийшовши додому, не ховайте покупки в шафу - дайте їх дитині, аби вона звикла до нових для неї речей. Нехай збирає портфель, носить його по квартирі, розкладає на столі зошити і олівці, тоді прості вказівки вчителя: "Дістаньте червону ручку або зошит в лінійку" не викличуть у маляти труднощів: він чітко знатиме, де у нього що лежить.

6. ГРАЙТЕ В ШКОЛУ.

Хай всі іграшки вашої дитини підуть у перший клас, а найулюбленіша стане вчителем. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як проситися в туалет, що робити на перерві тощо.

7. ПОЧИНАЙТЕ ЖИТИ ПО НОВОМУ РОЗПОРЯДКУ ДНЯ.

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Старайтеся, аби дитина лягала спати не пізніше дев'ятої години вечора, вставала о 7-8 годині ранку. Дуже важливо сформувати у дитини уявлення про те, що за чим потрібно робити вранці і ввечері. Для цього добре використовувати пробкову або пластмасову дошку на стіні, де можна прикріпити папірці, писати, малювати. Спочатку спробуйте наочно пояснити, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг (трусики, майку, шкарпетки), перевірити, чи чиста форма. Всі ці дії краще позначати малюнками: портфель, розкладені речі на стільці. Нехай дитина збирає свої дитячі книжки в портфель, складає одяг на стілець. За допомогою малюнків можна змалювати і ранковий розпорядок: умиваємося, чистимо зуби,  одягаємося, снідаємо, одягаємося в шкільну форму, чистимо взуття, виходимо з будинку. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як будується його день.

8. ПОДРУЖІТЬ МАЛЯ З ГОДИННИКОМ.

Необхідний для школи навик - орієнтація в часі. Якщо ваше маля ще не розбирається, котра година, навчіть його цьому. Багатьом діткам легко орієнтуватися по електронному годиннику. Дитина повинна знати, що означає чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в дитячій кімнаті великий годинник (будь-який, головне, аби дитина могла визначати по ньому час). Під час читання, гри або їжі можна поставити годинник на стіл і звернути увагу дитини на те, о котрій годині почалася дія і о котрій годині  вона закінчилася.

9. БІЛЬШЕ КОМАНДНИХ ІГОР.

{C}У школі є правила, які необхідно виконувати: сидіти за партою, вставати, коли дозволить вчитель, не кричати. Без розуміння цих елементарних законів дитині буде важко в 1-му класі. Аби розвинути у дитини уміння підкорятися і грати по правилах, використовуйте командні ігри. Завдяки ним дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежить результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, - це спокійне ставлення до програшу.

10. ТРЕНУЙТЕ УВАГУ І ПАМ'ЯТЬ, РОЗВИВАЙТЕ МИСЛЕННЯ.

Увага

1. Використовуйте дидактичні ігри з чіткими правилами.

 2. Включайте дітей у виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: створення будинків із конструктора, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форми яких ви задаєте словесно або за допомогою схеми.

 3. Тренуйте дітей у переказі розповідей, казок за схематичним планом, складеним вами.

 4. Пропонуйте дітям: повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно відповісти.

 5. Вчіть порівнювати, аналізувати зразок і результат своєї або чужої роботи, знаходити і виправляти помилки.

 6. Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги, вправи: у газеті, старій книзі на одній із сторінок закреслювати усі букви «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі букви «а», обвести у кружечок усі букви «к», підкреслити всі букви «о».

Пам’ять

1. Пояснюючи дітям новий матеріал і повторюючи пройдений, поєднуйте словесне пояснення з наочністю або із зображенням тих предметів або явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.

 2. Для поліпшення процесу запам’ятовування розвивайте у дітей уміння: аналізувати, виділяти у предметах зв'язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них подібності й відмінності; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення.

Мислення

1. Розширюйте кругозір дітей, їхні основні уявлення про природні, соціальні явища, нагромаджуйте в дітей знання і враження, обговорюючи з ними прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.

 2. Після читання вголос казок, розповідей, просіть дітей переказати почуте , відповісти на запитання, поставити свої.

 3. Розвивайте вміння будувати розповідь за картинкою, планом, темою; допомагайте робити висновки, міркування.

 4. Заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів повинні не тільки ключати копіювання зразка і відпрацювання окремих графічних навичок, а й розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.

 5. Включайте в заняття завдання на порівняння пари предметів або явищ, класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками, знаходження «зайвого слова» або зображення, не пов’язаного загальною ознакою з іншими, складання цілого з частин.        

БАТЬКИ Й ДІТИ

Сьогодні доводиться констатувати, що чоловіче населення країни до виховання дітей ставиться досить поверхово. Причини цього явища різноманітні. Поява дитини в родині супроводжується раптовим виникненням безлічі питань на зразок «що робити?». При цьому,що дійсно необхідно робити, не знає ніхто, але жінки (мами, бабусі, тітки), метушачись навколо ліжечка й обмінюючись враженнями, створюють видимість власного знання, розуміння й уміння. Усе це викликає у присутніх чоловіків роздратування, що переходить у відчуття власної неповноцінності. Чоловік за своєю природою істота задоволена, примітивна й не страждає, на відміну від жінки, емоцій, страхів, сліз тощо. Зіткнувшись із незрозумілим і непоясненим, він намагається або взагалі втекти від цього незрозумілого, або триматися подалі.

Можна визначити такі причини неучасті або недостатньої участі чоловіків у виховному процесі:

1.    Переоцінка жінками власних виховних здібностей.

2.    відсутність у чоловіків ініціативи й наявність ліні.

3.    Стан навколишнього середовища засмучує: дуже важко одночасно годувати, одягати, виховувати.

4.    Відсутність планування родини.

       Перелічені проблеми не дають на перший погляд, приводів для оптимізму, але це тільки  на перший погляд. Відомо, що великі педагоги(Макаренко, Сухомлинський, корчак та інші) були чоловіками. У звичайній середній школі вчитель і вчителька – зовсім не те саме: згадайте свої шкільні роки, поговоріть з вашими дітьми. Ну й хто був кращим? Хто більше запам’ятався? Загальноприйнято, що чоловік, який займається вихованням дитини, здатний досягти значно більших успіхів, ніж жінка, але це можливо уразі виконання двох обов’язкових умов:

• наявність у чоловіка бажання спілкуватися і виховувати;

• непротивлення жінки.